Про новели в цивільному процесуальному законодавстві

8 лютого набули чинності зміни до Цивільного процесуального кодексу України, внесені законом №460-IX від 15 січня 2020 року («Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»). Зокрема, найбільш значні зміни стосуються порядку касаційного оскарження, заходів забезпечення позову, порядку розгляду відводів та розширення переліку малозначних справ. 

Так, згідно з ч.6 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, в редакції після 8 лютого2020 року, до малозначних справ відносяться:

- справи незначної складності, визначені судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову яких перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов’язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);

- cправи про розірвання шлюбу;

-справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п’ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Змінено порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу (ст. 40 ЦПК України):

— якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України. Такому судді не може бути заявлений відвід;  

— якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу;

— питання про відвід судді Великої Палати не підлягає передачі на розгляд іншому судді та розглядається Великою Палатою;

— питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання у справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду – не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Щодо видів забезпечення позову, з урахуванням змін від 8 лютого 2020 року

Відповідно до ч. 11 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб’єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Згідно з ч. 2 ст. 183 Цивільного процесуального кодексу України, до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

У ч. 1 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України визначено наслідки закриття провадження у справі.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п.1 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд повинен роз’яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз’яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків, об’єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження можуть бути розглянуті справи у спорах:

- спори про стягнення аліментів;

 - про збільшення їх розміру;

- про оплату додаткових витрат на дитину;

- про стягнення неустойки (пені) за прострочення

- про індексацію аліментів;

- про зміну способу їх стягнення;

- про розірвання шлюбу;

- про поділ майна подружжя.

Відповідно до п.5 ч. 4 ст. 274 ЦПК України:

в порядку спрощеного позовного провадження можуть бути розглянуті спори,  в яких ціна позову перевищує двісті п’ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Змінено право на апеляційне оскарження судових рішень

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст. 353 Цивільного процесуального кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст. 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду (п.23 ч.1 ст. 353 ЦПК України викладено в новій редакції):

- відмови у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про передачу судового рішення за нововиявленими обставинами або виключними обставинами.

П.1 ч. 1ст. 365 ЦПК України доповнено новим рішенням: «У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов’язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог».

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.1 ч.1 ст. 389 Цивільного процесуального кодексу, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1. Якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
2. Якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосовано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
3. Якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4. Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 411 Цивільного процесуального кодексу України.

 Відповідно до п.1 ч.3 ст.389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню:

судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З повним текстом Закону України від 15.01.2020 р. № 640-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» можна ознайомитись за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/460-20