flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Розгляд судом справ за позовами дітей війни

 


1.Суд відіграє  особливу роль  у  суспільстві та  державі. Як зазначав в одному із недавніх своїх виступів на засіданні Президії Верховного Суду України його голова Василь Онопенко,  він  може  вирішувати  долю  окремої  людини, а  може  - змінити  напрям розвитку  всієї  держави. Зараз до органів судової влади прикута увага всього суспільства. До діяльності суду  пред’являється  багато претензій, а  іноді  висловлюються  й  прямі  звинувачення, констатується  низький  рівень довіри населення  до суду.

Проте  судді, як  ніхто інший,  знають реальний  стан  справ у  сфері  здійснення правосуддя. Перед  тим,  як коротко  проаналізувати діяльність суду у  минулому  році, хотів би  звернути  увагу на  ті  загальні  тенденції,  які безпосередньо  та істотно позначаються  на здійснення  правосуддя, значною мірою  визначають його зміст.

Штат Березнівського районного суду становить 20 осіб: з них четверо суддів і 16 працівників апарату суду.

Через довготривале не заповнення  вакансій посад  суддів суд  тривалий час працював  в  неповному  складі.  В  період з  серпня 2007 року по травень 2008  року штат суддів був заповнений наполовину, а з травня 2008 року по жовтень 2008  року  суд  працював  в  складі одного  судді, далі до березня 2009 року в складі двох суддів, і  лише  з  липня  минулого  року   всі  вакантні  посади  суддів   нашого  суду були  заповненні.

 Це  призвело  до  надмірного  зростання  навантаження  на  працюючих  суддів, у  яких  і за  умови  повного заповнення  штату  суддів  завантаженість є доволі значимою. Дана  обставина суттєво не  вплинула  на  якість  розгляду  справ,  однак  призвела  до  довготривалого  розгляду  справ.

Неналежне фінансове  та матеріально-технічне  забезпечення  діяльності суду  давно  стало  проблемою  для  здійснення  правосуддя в цілому і Березнівського районного суду зокрема.

Лише  з  листопада 2008  року  Березнівський  районний  суд  розміщується  у приміщенні колишнього відділення банку «Україна» по вул. Київській,3,  в  якому  створено  належні  умови  як для   діяльності  суду, так і для громадян.

Що означає недофінансування суду? Це не що інше як  задоволення потреб  для здійснення правосуддя в кращому випадку наполовину. Дана  ситуація  позначається на якості  здійснення  правосуддя,  а особливо - строках розгляду справ.

З  іншого  боку, і в  людей,   які звернулись до  суду за  захистом своїх  прав, виникають  обґрунтовані  нарікання  на  діяльність  суду, претензії  з  приводу  його  рішень, негативне  ставлення  людей  до  судової  гілки влади загалом.

Хочеться вірити, що коли запрацює судова реформа, розпочата владою, ситуація докорінним чином зміниться на краще.

Тепер коротко про окремі показники роботи суду.

В 2010 році в провадженні суду перебувало 269 кримінальних справ, 1666 цивільних, 2090 справ адміністративного судочинства та 1812 справ про адміністративні правопорушення.

Сьогодні хочу більш детально зупинитися на розгляді судом справ адміністративного судочинства, зокрема тих, що стосуються спорів громадян із суб’єктами владних повноважень, простіше кажучи з органами влади і управління. 

2. Звернення громадян району в органи виконавчої влади та безпосередньо в суд щодо розгляду судом справ з приводу соціальних виплат пенсіонерам, інвалідам, дітям війни потребують надання роз’яснень якомога ширшому колу людей. Адже не кожен з названої категорії людей сьогодні має можливість приїхати на прийом до посадовців в районний центр, а є й такі що не в змозі по стану свого здоров’я та за віком потрапити на виїзний  прийом навіть по місцю свого проживання.

Крім цього, в даний час існує певна специфіка розгляду вказаної категорії справ.

Якщо у 2009 році вони розглядалися з викликом сторін до суду, проведенням попереднього судового засідання, а тоді на стадії судового розгляду справи, то в 2010 році  розгляд відбувався в порядку так званого письмового провадження, а зараз -  у скороченому провадженні. В обох останніх випадках рішення приймається без виклику сторін до суду. Суд по наслідках розгляду справи надсилає прийняті процесуальні рішення сторонам по справі, копії листів про направлення справ в апеляційну інстанцію, але як показує практика громадяни не завжди обізнані про рух справи в судах, при тому що прийняття остаточного рішення по справі доводиться чекати досить довго.

Саме тому виникла потреба поінформувати про це громадян через районну газету, в найдоступніший для людей спосіб.

25 грудня 2008 року Верховна Рада України внесла зміни до ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими до юрисдикції районних судів було віднесено розгляд адміністративних спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним  соціальним  страхуванням  та  інших  соціальних виплат, соціальних  послуг,  допомоги,  захисту,  пільг,  речового майна, пайків  або  грошової  компенсації. Цей Закон набув чинності з 14 січня 2009 року.           

На розгляд суду протягом 2009 – першої половини 2010 років надійшла 3091 така заява. Понад сотню справ цієї категорії з вказаної кількості нам було передано з Рівненського окружного адміністративного суду.

Практично усі вони стосувалися виплати надбавок до пенсій дітям війни.   

Адже  статтею 6 Закону України «Про  соціальний  захист дітей війни» встановлено, що  дітям  війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту")  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Судом з ласної ініціативи для прискорення розгляду такої значної кількості  адміністративних  справ  було  прийнято  рішення  про  об’єднання певної кількості справ щоразу після їх надходження в одне провадження. Таким чином, статистичні дані про кількість матеріалів,  що  надійшли  до  суду і які перебували  на розгляді в суді, зменшилась до кінця 2010 року до 1761 адміністративної справи.

Це при тому, що за нормальних умов суд розглядав до 1200 як правило не об’єднаних цивільних справ у рік, не беручи до уваги інші категорії справ.

На час масового надходження вказаних адміністративних справ до суду, а це 2009 рік – перша половина 2010 року,  в суді працювало двоє суддів при штатній чисельності чотири судді.

Тим не менше, впродовж 2009-2010 років  всі  справи даної категорії   були  вирішені по суті.

Зокрема з  прийняттям   постанов про  задоволення позову було  розглянуто 1737 справ, п’ять справ з  прийняттям  постанови  про  відмову в  його задоволені,  по десяти справах  було прийнято  рішення про  закриття  провадження  по  справі та дев’ять  заяв  було  залишено  без  розгляду. 

Управління  Пенсійного  фонду  в  Березнівському районі,  незважаючи  на  вже  сформовану  практику Вищого адміністративного  суду України по  кожній позитивно вирішеній для  позивачів  справі,  подавало і подає апеляційні  скарги. В них управління спочатку заперечувало те, що воно є належним відповідачем по справі, вважаючи що відповідати за позовами мають міністерства і відомства у Києві, тепер покликається на відсутність коштів на вказані цілі в бюджеті Пенсійного фонду України.

Таким  чином, жодне  з  прийнятих  в  2009  році  рішень  станом  на січень 2010  року  не  набрало  законної  сили.

На той час апеляційною інстанцією по розгляду вказаної категорії справ був Львівський апеляційний адміністративний суд, юрисдикція якого поширювалася на сім західних областей України, в тому числі й на Рівненську область.

У зв’язку з цим справи за апеляційними скаргами управління Пенсійного фонду, які були направлені Березнівським районний судом в апеляційну інстанцію у 2009 році, призначалися нею до розгляду на кінець 2010 – початок 2011 року, а відправлені у 2010 році – на 2011-2012 роки.

Мали місце труднощі і з відправкою цих справ на розгляд суду апеляційної інстанції, адже через брак коштів на відправку поштової кореспонденції  в переважній більшості ці справи доводилося відвозити до Львова нарочним.

Слід зазначити, що на затримки з відправкою справ в апеляційну інстанцію і тривалість їх розгляду вплинула також непослідовність законодавця в питаннях підсудності цих справ.

18 лютого 2010 року Верховною Радою України прийнято зміни до Цивільного процесуального кодексу України і адміністративні справи вказаної  категорії було віднесено до справ цивільного судочинства. Таким чином справи адміністративного судочинства з березня 2010 року суд почав розглядати в порядку цивільного судочинства.

 Відповідно і апеляційні скарги на такі рішення подавалися до апеляційного суду Рівненської області.

 Безперечно, розгляд апеляційних скарг по таких справах апеляційним судом Рівненської області прискорював рух справ, рішення суду швидше вступали в законну силу.

 Проте, 9 вересня 2010 року за поданням Верховного Суду України Закон від 18 лютого 2010 року Конституційним Судом України було визнано неконституційним і з цієї дати він втратив силу.

Настав період правової невизначеності.

Апеляційний суд Рівненської області з 9 вересня 2010 року перестав переглядати такі рішення судів в апеляційному порядку, а Львівський апеляційний адміністративний суд надіслав лист про те, що справи розглянуті в порядку цивільного судочинства переглядати в апеляційному порядку він не може.

І лише  в листопаді 2010 року надійшло роз’яснення з Вищого адміністративного суду України про скерування усіх так званих «соціальних» справ на розгляд того ж таки Львівського апеляційного адміністративного суду.    

Переважна більшість розглянутих судом адміністративних  справ  було скеровано  для  розгляду за апеляційними  скаргами саме до  Львівського  апеляційного  адміністративного  суду та частину з них розглянуто апеляційним  судом Рівненської  області.     

Залишок  справ  за  позовами  дітей війни, які на  даний  момент  перебувають  на розгляді  в Львівському  апеляційному адміністративному суді складає 1296 справ.     

Після закінчення апеляційного  провадження  було повернуто апеляційними інстанціями 441  справу. З них з Львівського адміністративного апеляційного суду повернулося лише 118 справ.

В  подальшому по розглянутих апеляційними судами справах було видано виконавчі  листи та  скеровано  разом  з  копіями  ухвал  апеляційного  суду позивачам  для  відому та  звернення  до  виконання  через підрозділ  примусового  виконання  рішень відділу  ДВС  головного управління юстиції  в Рівненській  області.

Рішення по справах стосовно 441 громадянина сьогодні перебувають на виконанні в органах виконавчої служби. 

Число невідправлених в апеляційну інстанцію справ із розглянутих в другій половині 2010 року на даний час становить 34 справи.  Переважно це об’єднані в одне провадження по декілька десятків заяв.

Справа в тому, що з 19 січня 2011 року розпочав свою роботу Житомирський апеляційний адміністративний суд, який охоплює територію Житомирської та Рівненської областей, і з цього числа Львівський апеляційний адміністративний суд зазначених справ більше не приймає до розгляду.

А тому справи із соціальних виплат, які суд розглядає сьогодні, адресуються вже Житомирському апеляційному адміністративному суду.

Разом з тим, слід зазначити, що Житомирський апеляційний адміністративний суд приймає лише справи розглянуті з 19 січня 2011 року. Справи ж розглянуті до вказаної дати, які суд не встиг скеровувати до Львівського апеляційного адміністративного суду, знову чекають чергового роз’яснення.  

 Хотів би відмітити, що головна проблема дітей війни - несвоєчасне отримання доплат до пенсії  - по суті своїй полягає не в тому, які суди і в якому порядку розглядають ці справи, а в тому що держава з року в рік не передбачає в бюджеті достатньої кількості коштів для проведення вказаних виплат. 

3.Щодо  порядку  подання  апеляційних  скарг по  справам  адміністративного  судочинства та  направлення  справ  до  апеляційних  інстанцій, то відповідно до ст.ст. 185-188 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) - сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених законодавством.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, на ухвалу суду - протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі застосування судом частини третьої статті 160  КАС України, тобто проголошення вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови в письмовому провадженні без виклику сторін, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання громадянином копії постанови та п’яти днів після отримання копії ухвали.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду (ухвали суду) безпосередньо в суді, то десятиденний строк (п'ятиденний строк) на апеляційне оскарження постанови суду (ухвали суду) обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання повідомлення про можливість отримання копії постанови суду (ухвали суду).

Суд першої інстанції через три дні після закінчення строку на подання апеляційної скарги має надіслати її разом зі справою до адміністративного суду апеляційної інстанції.         

4. Щодо справ про адміністративні правопорушення, які стосуються притягнення роботодавців до адміністративної відповідальності  в разі порушення вимог законодавства про працю.

Протягом 2010 року  судом  було  розглянуто 82 такі справи, які стосувались порушень  вимог законодавства   про  працю  та  охорону   праці (ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення). 49  із  них  було  розглянуто з  накладенням  адміністративного  стягнення  у вигляді  штрафу  на  загальну  суму  25160 гривень, по  33  справах  провадження  закрито в зв’язку з  відсутністю  події  та  складу  адміністративного  правопорушення та в  зв’язку  зі  звільненням  особи від  адміністративної  відповідальності  при  малозначності  правопорушення.  Залишались  нерозглянутими  на  кінець  2010 року  8  справ цієї категорії.

Із вказаної категорії справ протоколи на роботодавців за використання робочої сили без укладення трудових договорів було складено у 36 випадках. До 26  таких осіб  було  застосовано  адміністративне  стягнення у  вигляді  штрафу  на  загальну  суму 13360 гривень, по 10  справах провадження  було  закрито.

Необхідно зазначити, що частина справ за ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення направлялася до суду за такі порушення трудового законодавства як несвоєчасна видача трудової книжки, неналежне ведення документації з прийому на роботу і звільнення з роботи роботодавцями і т.п. Це так звані «інші порушення законодавства про працю».

 В частині таких справ з врахуванням особи правопорушника суд закривав провадження, оголосивши особі зауваження, що передбачено ст. 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не можу не згадати і про те, що в частині справ інспектор, який складав протокол, помилково вбачав в діях особи ознаки адміністративного правопорушення. Такі справи судом було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

5. В минулому році до суду з прокуратури району надійшли дві кримінальні справи відносно керівників підприємств районного центру за ст. 175 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат. По одній з них керівника підприємства було піддано виправним роботам, стосовно іншого справу було закрито, оскільки в ході досудового слідства він повністю погасив заборгованість перед працівниками із заробітної плати. Звільнення особи від кримінальної відповідальності в подібному випадку передбачено ч.3 ст. 175 КК України. 

6. Слід також відмітити, що не дивлячись на жорстке законодавче регулювання, до суду надходить  ще чимало адміністративних  матеріалів  з  приводу керування водіями  транспортними  засобами в  стані  алкогольного  сп’яніння.

Так, за вчинення правопорушення передбаченого ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції), судом в 2010 році було  прийнято до провадження і вирішено 472 справи, із них: 428 справ розглянуто з накладенням  адміністративного  стягнення, 2  справи  - із  застосуванням заходів виховного впливу згідно ст.241 КУпАП, що стосувалося неповнолітніх, 42 справи - із  закриттям  провадження, з них 18 справ закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення осіб до адміністративної відповідальності, а це означає, що надійшли вони до суду безпосередньо перед закінченням або вже після закінчення строку, встановленого законом для накладення адміністративного стягнення, при тому що такий строк згідно закону складає три місяці, 22 справи було закрито у  зв’язку  з відсутністю  події  чи  складу  зазначеного правопорушення в діях особи.

Зокрема до правопорушників застосовувались такі адміністративні стягнення: накладено штраф на 161 особу на  суму 410550 гривень; оплатне  вилучення   транспортного засобу застосовано відносно 6  осіб; позбавлено права керувати усіма видами транспортних засобів на строк від одного до двох років -   46  осіб; піддано громадським  роботам - 203 особи;  відносно  12  осіб  було застосовано адміністративний  арешт.

Насамкінець хотів би висловити надію, що редакція не перестане цікавитися роботою суду, і час від часу ми будемо повертатися до піднятих питань. І не тільки до них.

Адже суд розглядає багато інших справ. Вони можливо не мають такого матеріального підґрунтя як наповнення місцевого бюджету за рахунок штрафних санкцій, що окреслені в названих мною статтях КУпАП, але які є надзвичайно важливими в суспільному плані, наприклад, виховання нашої молоді – це і доля дітей без батьківського піклування, батьків яких судом позбавлено батьківських прав, проблеми злочинності серед неповнолітніх, наркоманії,  пияцтва серед молоді, а іноді й серед малолітніх.

На закінчення висловлюю щиру вдячність редакції за надану можливість розповісти читачам про діяльність суду, коротко проінформувати, що він собою являє сьогодні, про його матеріальне та кадрове забезпечення.